Блог вчителя історії Голуб Лариси Василівни: ВОЛОНТЕРСЬКИЙ РУХ «Мій внесок у перемогу України»

Номінація

«Мій внесок у перемогу України»

Волонтерський рух Широківщини

смт Широке

Комунальний заклад «Широківська школа №1 загальної середньоїосвіти I-III ступенів» Широківської селищної ради

Голуб Лариса Василівна – вчитель історії

вчитель методист,

КЗ «Широківська школа №1 ЗСО»

Тесля Тетяна Михайлівна – учениця 11-Б класу

КЗ «Широківська школа №1 ЗСО»

2018 рік

Одним із найбільш значущих результатів Революції Гідності стало виникнення волонтерського руху. У надзвичайно складний період саме волонтерський рух об’єднав суспільство, створив дієву структуру громадських організацій, груп людей, готових взяти на себе вирішення найбільш нагальних і болючих потреб держави. Саме завдяки волонтерам в 2014 році Україна зберегла свій суверенітет. Волонтерський рух – важлива складова громадянського суспільства.

Першим, хто зайнявся волонтерською діяльністю в Широківському районі був безпосередній учасник подій на Майдані, голова Народної самооборони Широківського району Гура Сергій Анатолійович. Коли почалися бойові дії на Сході, він звернувся до військомату, але не був призваний як доброволець. Тому Сергій Анатолійович вирішив допомагати нашим бійцям як волонтер. В серпні 2014 року відбулася перша поїздка в зону АТО з гуманітарною допомогою бійцям батальйону Дніпро 1, в якому служило багато наших земляків. Бійці були дуже вдячні за підтримку та допомогу.

В той складний час під натиском регулярної російської армії наші бійці змушені були відступати. Волонтери допомагали доставляти поранених бійців з лінії зіткнення на свою територію.

В кінці 2014 року активізувався волонтерський рух. Були створені центри прийому допомоги, які почали співпрацювати між собою. Заступник директора з навчально-виховної роботи МЦППВ Образцова Світлана Григорівна організувала волонтерську діяльність в цьому навчальному закладі. Учні училища сплели маскувальні сітки, майстри виробничого навчання зварили пічки-буржуйки, які були відправлені нашим воїнам в зону АТО в 2014 році. А воїни передали учням прапор України, простріляний кулями ворога.

В Широкому у ветеринарній аптеці приватного підприємця Денисенка Віталія Володимировича, в універмазі у приватного підприємця Таран Галини Іванівни стояли скриньки для збору коштів воїнам АТО. Небайдужі широчани вкидали у ці скриньки гроші, на які потім закупляли все необхідне і відправляли нашим воїнам. Центри волонтерської допомоги були створені в Широківській районній школі мистецтв (директор - Красуля Олександр Володимирович), Будинку дитячої творчості (директор – Куцько Микола Миколайович). Волонтери закупляли бронежилети, прилади нічного бачення, маскувальні сітки, берці, біноклі, каски, тепловентилятори, спальні мішки, палатки, одяг, ліки, предмети гігієни, продукти.

В нашому районі утворились групи волонтерів, які доставляли необхідні речі на передову нашим бійцям. Голова Народної самооборони Широківського району Сергій Анатолійович Гура та депутат районної ради Микола Юрійович Буртин 70 разів їздили з волонтерською місією в зону бойових дій. Переважно допомогу везли в 17-ту ОТБр, 2-гу гаубичну батарею, де служить найбільше наших земляків. Під час поїздок знайомилися з іншими волонтерами України, і дії волонтерів ставали більш координованими та ефективними.

В станиці Луганській на початку 2015 року знаходились бійці 17-ї танкової бригади, серед яких було багато наших односельчан: Данюк Олександр, Чумак Артем, Сулімовський Олександр, Компанієць Віталій, Ананьєв Дмитро, Федорчук Сергій та багато інших. Ці хлопці стояли на захисті нашої Батьківщини на передовій, і до них не змогли дістатися волонтери, бо там було дуже небезпечно. Але Гура С. А. разом з своїми побратимами у своїй посіченій кулями машині не раз возив нашим бійцям все необхідне, а головне – посилки і листи з рідного дому. Маршрут був дуже небезпечний, і Сергій Анатолійович вирішив, щоб не наражати на небезпеку інших, їхати сам. Але побратим Горенко Олександр Олександрович вирішив підтримати і допомогти Гурі С. А. – їхати з ним. До міста Щастя їхали по території контрольованій українською армією і безпечній для проїзду. Але попереду була дорога, яка постійно прострілювалась бойовиками. Перший такий відрізок – Щастінська електростанція, яку постійно обстрілював ворог. Волонтери вирішили, що 50км маршруту до пункту призначення будуть долати під покровом ночі. Дякуючи Богу, їм вдалося дістатися неушкодженими.

Волонтерів вразила жахлива картина зруйнованих міст і сіл: руїни будівель, опустілі населені пункти, гуркіт обстрілів. Мужні чоловіки були вражені та стурбовані жорстокістю цієї війни. Ще багато разів вони здійснювали поїздки в станицю Луганську з гуманітарною допомогою, наражаючись на небезпеку та ризикуючи своїм життям. А вдома переживали та чекали їх рідні. Під час однієї з поїздок волонтери з Криворіжжя звернулися з проханням вивезти з буферної зони літню жінку, яка залишилась сама в розтрощеному селі Кондрашовка. Це була дуже складна та небезпечна затія. Сергій Анатолійович вирішив їхати сам. Надвечір він дістався до станиці Луганська. На ніч залишився у бійців на опорному пункті Яхта. Та як навмисно цієї ночі ворог почав атакувати саме цей рубіж,і їм довелося оборонятися до 7 години ранку. Ворог отримав гідну відсіч і відступив. Скориставшись цим, волонтер зміг заїхати в Кондрашовку, забрати і вивезти жінку, яка не одну ніч провела в підвалі. Побачивши Сергія Анатолійовича, жінка сказала, що вже й не сподівалася вибратися з цього пекла. Дорогою на мирну Україну вона весь час мовчала, і лише коли виїхали із зони обстрілів, відчувши безпеку, почала говорити і розповіла про всі ті жахи, які довелося пережити. Жінка дуже дякувала мужньому чоловіку за врятоване життя.

Одного разу волонтери із Тернополя попросили провезти групу «Фора» і капеланів до бійців батальйону «Тернопіль», які героїчно захищали місто Лисичанськ. Волонтери, звичайно, допомогли їм. Криворізька волонтерська організація «Від серця до серця» попросила доправити гуманітарну допомогу в дитячий будинок, який знаходився в місті Курахово, на відстані 1,5км від лінії зіткнення. Незважаючи на складні погодні умови, а це було взимку, Гура С. А. та Буртин М. Ю. доставили цей вантаж.

Неодноразово з таким проханням зверталися школи нашого району. Діти передавали гостинці, подарунки, малюнки та листи для наших бійців. Це була найкраща і найцінніша підтримка для наших захисників. У відповідь бійці підписували державний прапор із словами подяки, які волонтери передавали школам, як знак єдності нашого народу.

З волонтерською місією їздили також до наших земляків – воїнів АТО Широкого Олександра, Зибіна Євгена, Шишаніна Андрія, Міхєєва Геннадія.

Волонтери допомагали нашим воїнам з ремонтом пошкоджених автомобілів, електрогенераторів, бензопил і відправляли їх на передову.

Поїздки були до лінії зіткнення: Сартана, Маріуполь, Виноградне, Талаковка, Гранітне, Авдіївка, Дебальцево, Троїцьке, Широкіно, Попасна, Лисичанськ, станиця Луганська, Луганське, Очеретіно, Сєвєродонецьк, Комишуваха, Щастя, Артемівськ.

Волонтери Денисенко Віталій Володимирович та Храпков Андрій Валерійович перший раз їхали в зону АТО 19 грудня 2014 року, на день святого Миколая. Незважаючи на складні погодні умови: заметіль, ожеледицю, волонтери доставили нашим воїнам гостинці. Воїни – наші земляки були дуже зворушені. Зі сльозами на очах вони дякували цим мужнім чоловікам, які, ризикуючи своїм життям, привезли на передову такі необхідні для них речі. Одного разу Денисенко В. В. разом з Храпковим А. В. вивезли молоду жінку з двома маленькими дітьми з Попасної до Кривого Рогу. З собою у неї було всього два пакети з самими необхідними речами. Жінка була дуже вдячна волонтерам. Дорогою розповіла про той жах, який вона пережила: обстріли, голод, ночі в холодному підвалі, страх за життя дітей.

Широківщина багата на небайдужих людей, які з розумінням відносилися та сприяли допомозі нашим бійцям. Активну волонтерську діяльність проводили ВО «Батьківщина», ДОПГО «За правову державу», ДОПГО «Козаки Січеславщини» (Широківський курінь), Широківська Народна самооборона, приватні підприємці та сільгоспвиробники Нековаль К. В., Шевцов В. І., Зубрій Д. О., Зубрій О. О., Кролевецький А. В., Волошин М. Д., Демченко В. М., Волошинський В. В., Абремська Н., Клюшев С. Л., Буртин Б. М., Карась К. О.,

Силадій М. М., Правиленко О. В., Таран Г. І., Кубайчук Ю.О., Фадєєва Л., Тимошенко В.М., Уманець А., Перекрестова Т.В., Суровцева Т.В.

8 разів їздила в зону АТО волонтер Широка Валентина, чоловік якої Широкий Олександр захищав нашу Батьківщину. Неодноразово разом з Гурою С. А., та Буртином М. Ю., в зону АТО з гуманітарною допомогою їздив Уманець Антон. Горенко Олександр був воїном АТО, а після демобілізації став волонтером. Разом з Гурою С. А. вони неодноразово їздили з волонтерською місією в зону АТО.

За надану волонтерську допомогу Денисенко В. В. був відзначений Подякою командира військової частини польова пошта В4750 К. В. Заіченка та листом подяки Командувача оперативно-мобільного угрупування «Полісся» генерал-лейтенанта А. М. Сиротенка.

В Широкому за сприяння народного депутата України Дмитра Шпенова та депутата обласної ради Миколи Шепілова був встановлений пам’ятник нашимземлякам - воїнам АТО, які захищали незалежність, територіальну цілісність і недоторканість України.

В Широківській школі №1 ЗСО приділяється значна увага національно-патріотичному вихованню, вихованню національної гідності, готовності до захисту своєї Батьківщини. В 2015 році був виготовлений стенд «Героям слава», на якому поміщені фото та інформація про наших учнів Лисечка Антона, Данюка Олександра та нашого земляка Графи Олександра, які загинули, захищаючи Україну. В 2016 році учні 11 класу під керівництвом Швидкої Г. М. виконали проект «Учні школи і жителі району – учасники АТО». В проекті зібрані фото і матеріали про наших земляків – учасників АТО. Були проведені зустрічі з воїнами АТО Чулковим С. В. та Широким В. О.

В 2016 році екскурсоводи шкільного історико-краєзнавчого музею під керівництвом вчителя історії Голуб Л. В. взяли участь в обласному конкурсі музеїв. Була організована та проведена відео-екскурсія «Вони боронили незалежність України» Зараз триває робота по збору фото наших земляків – учасників АТО для виготовлення стенду «Наші земляки – учасники АТО».

Повертайтесь додому, солдати

Повертайтесь, будь ласка, живі.

Я не можу отак усміхатись,

Розуміючи, де зараз ви.

Повертайтесь, солдати, благаю,

Хоч не знаю я жодного з вас,

Як за рідних я переживаю

І надіюсь: прийде добрий час.

І я вірю в це, любі солдати,

Щастя ви принесете в наш світ.

Ви навчаєте мріять, всміхатись

І по справжньому щиро любить,